Прагнення до протиборства, змагань, органічно притаманне світогляду стародавніх греків, пронизує практично всі сфери їхньої діяльності. Характерно, що в системі виховання архаїчної епохи головне - перевершити інших, стати кращим. Освічена людина повинен був володіти всіма видами зброї, грати на лірі, співати, танцювати, брати участь у спортивних та ігрових змаганнях і т. п.

В епоху архаїки найбільш розвиненою областю Греції була Іонія (західне узбережжя Малої Азії), саме там виникла перша філософська система античності - натурфілософія. Її представники сприймали світ як єдине матеріальне ціле, намагалися осмислити його закономірності. Фалес (624-546 до н. Е..) Вважав першоосновою всіх речей воду, Анаксимен (бл. 585 - 525 до н. Е..) - Повітря, Анаксимандр (бл. б11-546до) н; е..) - Апейрон (безмежне ), тобто первоматерии з її протилежними початками - твердим і рідким, теплим і холодним. Дослідженням першопричини світу займалися й інші філософи архаїчної епохи.

Піфагор (бл. 540-500 до н. Е..) І його послідовники, вважаючи основою всього сущого числа і числові відношення, внесли значний внесок у розвиток математики, астрономії і теорії музики. Одним з найбільших грецьких філософів був Геракліт (бл. 554-483 до н. Е..), Який вважав первоосг нової матерії вогонь. На його думку, як у природі, так і в суспільстві відбуваються вічний рух, вічна боротьба, буття постійно змінюється. Великий внесок в) розвиток філософії внесла елейскої школа, найбільш яскравим представником якої був Парменід Елейський (бл. 540-480 до н. Е..), Що сформулював принцип тотожності мислення і буття. Вважаючи розум, а не відчуття джерелом пізнання, множинність речей, їх рух він пояснював обманом органів чуття.

Літературна творчість здавна існувало в Греції в усній формі: епос, трудові пісні, байки і пр., що підготувало появу гомерівських «Іліади» і «Одіссеї-перше грецьких літературних творів, причому настільки досконалих, що до цих пір ці поеми є найбільшими досягненнями світової літератури, хоча створені вони були у VIII ст. до н. е..