У центрі уваги в Китаї завжди були суспільство і держава, а не індивідуум. Звідси - відсутність справжнього інтересу до проблем світобудови, до індивідуальної психології, до приватного господарства і постійне підвищену увагу до соціальних проблем, природу державної влади, державного регулювання суспільного життя.
Держава вважалося вищою цінністю, далі йшли такі цінності, як конфуціанське знання, ієрархія, ритуал, світ, порядок, традиції. Китайська цивілізація в очах китайців разюче відрізнялася від того, що вони бачили в сусідніх варварських народів, і завжди була для них вершиною досконалості: навіть після самих сильних потрясінь держава відтворювало саме себе, відновлюючи свої колишні державні структури. Отже, в Китаї місце особистості займала сума особистостей - від сім'ї й клану до суспільства в цілому.
Для суспільства, що пригнічує людей, цілком природною була абсолютна впевненість у правильності офіційних істин. Звідси виникали схильність до догматизму (від
...
Читати далі »