У нижчу категорію включалися боги війни і вогню, місцеві духи землі, річок, покровителі міст.

Конфуціанство не мало особливої касти жерців: функції верховного жерця виконував сам імператор, спілкування ж з дрібними божествами було привілеєм державних чиновників, так званого вченого стану. Чиновники досконало знали конфуціанську літературу: це було основним критерієм при відборі їх на службу, і саме вони були основними хранителями конфуціанських заповідей.

Отже, до початку нової ери держава і конфуціанська релігія в Китаї стають єдиною політико-адміністративно-ідеологічною системою, суттю якої стало прагнення закріпити старі суспільні норми і добитися беззаперечного послуху народу.

Порушення конфуціанських заповідей каралося аж до страти як «наітягчайшее злочин». Звичайним покаранням було перетворення в державних рабів як самого порушника, так і членів його родини.

У V ст. до н. е.. в ідеологічну та релігійну боротьбу включилася ще одна школа, од ... Читати далі »

Кожна людина повинна виконувати відведену йому у суспільстві роль: син шанувати свого батька, підлеглий - начальника. В основі такої поведінки людини повинні лежати мораль і етика: Конфуцій вірив, що людина за природою більше схильний до добра, ніж у злу, сподівався на ефективність моральної проповіді і виступав проти тих, хто хотів влаштувати суспільство на насильстві і страху покарання.

Конфуцій говорив про необхідність морального авторитету уряду: Отже, якщо строго регламентувати обов'язки кожного члена суспільства згідно з його громадському статусу, якщо люди навчаться володіти собою і дотримувати ритуал виходячи з етичних норм, то вся Піднебесна прийде до гуманності. При цьому вся повнота влади в країні повинна належати імператору - «сина неба». Імператор - батько народу, а народ - його діти.

Конфуцій спирався на культ предків і стверджував, що посмертна слава пішли обіцяє підвищення їх живим нащадкам. Він вважав за необхідне зберігати споконвічні підвалини ... Читати далі »