У ньому відображені уявлення китайців про музику. Вона розглядалася ними як певна космічна сила: окремі тони ототожнювалися з першоелементами, що утворюють світ - з повітрям, водою, землею і вогнем, а також з певними кольорами, голосами тварин і птахів. Тони звукорядів позначали ієрархічний порядок: перший тон - гун - символізував правителя, другі - шан - чиновників і т.д.

Уже в I тис. до н. е.. йшов процес формування шару професійних музикантів - найважливіший етап у розвитку музичної культури будь-якої країни. У II ст. до н. е.. була створена придворна музична палата Юефу, в завдання якої входили спеціальна підготовка музикантів, а також організація музичного супроводу всіх церемоніалів. Кожен імператор Китаю містив при дворі штат музикантів і танцівниць. У Китаї професійне заняття музикою вважалося справою, негідною благородної людини, і навіть придворні музиканти були представниками нижчих соціальних шарів. Придворна музична палата не тільки навчала музикантів і танцюристів, а й здійснювала суворий нагляд за виконанням пісенної і танцювальної музики і керівництво нею. Та й сама музика в Древньому Китаї називалася «Юе», що означало щось культивовані, організоване, що носить святковий характер. Таким чином, навіть ця сфера культури, менше за інших піддається регламентації, була в Китаї регламентована і підвладна державі.

Істотна була роль музики в китайському театрі: вона супроводжувала всі театральні вистави. У цілому китайський театр об'єднував також танець, спів, мова, дія, акробатику.

Як і в інших стародавніх цивілізаціях, театральне мистецтво Китаю мало своїм витоком різноманітні культові дії, пов'язані з поклонінням богам, і що пішли предкам, виконанням обрядів життєвого циклу, дотриманням календарних свят і пр.

Вже в Древньому Китаї існували різні види театралізованих видовищ. Це були циркові вистави, акробатичні танці, виступи мімів, музично-драматичні програми, театр ляльок і тіней.

Відомо, що вже в I ст. н. е.. на бенкетах і весіллях знати розважалася уявленнями ляльок і при цьому виконувалася похоронна музика. Перші ляльки в Китаї були механічні та наводилися в рух водою. Лялькові подання були надзвичайно популярні. Подібно до інших жанрів театрального мистецтва театр ляльок, на думку китайців, повинен був виконувати місію розваги божеств і душ предків. У репертуарі лялькових труп важливе місце займали легенди про святих, міфічних героїв та ін Мабуть, в перші століття нашої ери в Китаї виник і театр тіней. Свої сюжети він черпав переважно з популярних історичних переказів і народних легенд.

У Китаї Раннього Середньовіччя в містах вже існували постійні театральні будівлі.